Розмовні неологізми в сучасній українській мові

Анотація

Вступ. Присвячено аналізу нових розмовних слів, що виникли та функціонують в українській мові ХХІ ст. Українська мова нині відзначається істотною динамікою на всіх її рівнях, а особливо на лексико-семантичному. Безперечно, цьому сприяють екстралінгвальні й інтралінгвальні чинники, що перебувають у постійній взаємодії та взаємодоповненні. Характерною особливістю названого періоду є те, що одним із важливих джерел поповнення лексико-семантичного ярусу української мови стали розмовні неологізми. Їхнє виникнення спричинене демократизацією та лібералізацією в українському соціумі аналізованого періоду, що істотно вплинули на мову, зокрема розширили межі її функціонування. Матеріалом для цієї студії слугували передусім нові розмовні слова, паспортизовані з усного розмовного мовлення, масмедійного й інтернетного дискурсів протягом 2000–2024 років, а також частково давніші колоквіалізми, які не були зафіксовані українськими нормативними лексикографічними працями.

Методи. Використано як загальнонаукові методи – аналіз, синтез, дедукція, індукція, так і спеціальні лінгвістичні – описовий, спостереження, суцiльної вибiрки, порівняльний та інші.

Результати. Виявлено й розглянуто основні джерела походження  нових розмовних слів. Головним продуцентом названих одиниць є власне живе розмовне мовлення, у якому повсякчас виникають неологізми. Також джерелами поповнення нових лексем виступають колишні соціальні діалектизми (жаргонізми й арготизми), розмовні чи орозмовлені запозичення, окремі авторські новотвори, деривовані під народну розмовність. Засвідчено, що найбільш активно поповнюють новий розмовний лексикон такі види жаргонізмів: військові, соціолектизми зі сфери інформатики й комп’ютеризації, із автомобільний жаргону, із молодіжного соціолекту. Виділено та проаналізовано тематичні групи розмовних неологізмів. Найбільшу з них становлять назви осіб. Домінування цієї групи зумовлено потужною дією антропоцентричної тенденції в українській мові ХХІ ст. Варто акцентувати, що саме в аналізований період серед номенів на позначення осіб надзвичайно активізувалося творення різноманітних фемінативів (можна навіть назвати цей феномен “фемінативним бумом”). Засвідчено, що з-поміж них значну частину становлять нові розмовні одиниці. Здебільшого вони є назвами професій, певного роду занять, діяльності, соціального статусу та ін. та утворюються за допомогою продуктивних суфіксів -к(а), -ин(я), -иц(я), -ес(а). Також виявлено ще ряд тематичних груп: військова сфера, медицина й охорона здоров’я, одиниці на позначення реалій і понять у галузі освіти й науки, побутові номінації, назви дій і процесів, номінації різних ознак і якостей. Уведено до наукового обігу чималий масив нових розмовних некодифікованих слів (понад 200 одиниць).

Висновки. Розмовні неологізми істотно поповнюють лексико-семантичну систему української мови ХХІ ст., особливо збагачуючи її емоційно-експресивні, образні, характеризувальні засоби. Виявлено, що основними джерелами колоквіальних неологізмів є власне живе розмовне мовлення, колишні соціальні діалектизми (жаргонізми й арготизми), розмовні чи орозмовлені запозичення, окремі авторські слова, створені під народну розмовність. Виділено основні тематичні групи досліджуваних одиниць – назви осіб, військова сфера, медицина й охорона здоров’я, одиниці на позначення реалій і понять у галузі освіти й науки, побутові номінації, назви дій і процесів, номінації різних ознак і якостей.

Інформація про автора:

Стишов Олександр Анатолійович – доктор філологічних наук, професор кафедри української мови факультету української філології, культури і мистецтва Київського столичного університету імені Бориса Грінченка (Україна).

Електронна адреса: o.styshov@kubg.edu.ua

__________

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Жайворонок, В. В. (Ред.) (2012). Словник української мови. ВЦ “Просвіта”.
2. Кирилюк, О. Л. (2023). Дискурс інформаційної війни: лінгвокогнітивний та психолінгвістичний аспекти [Автореф. дис. д-ра філол. наук]. Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка.
3. Селіванова, О. (2006). Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. Довкілля-К.
4. Словник української мови: в 20т. (2010–). Наукова думка. https://sum20ua.com/
5. Тараненко,О. О. (2002). Колоквізація, субстандартизація та вульгаризація як характерні явища стилістики сучасної української мови (з кінця 1980-х рр.). Мовознавство, 4–5, 33–39.
6. Тараненко, О. (2005). Принцип андроцентризму в системі мовних координат і сучасний гендерний рух. Мовознавство. 1, 3–25.