Метафора як смислова вісь у поезії Анатолія Мойсієнка: асоціативний та інтонаційний виміри

Анотація

Вступ. Статтю присвячено дослідженню метафори як смислової осі в поетичному мовленні Анатолія Мойсієнка. Актуальність зумовлена потребою системного опису смислотворчих механізмів у сучасній українській поезії, зокрема ролі стрижневих метафор у формуванні асоціативних полів і смислової архітектоніки твору. Метою дослідження є з’ясування функцій метафори як структуротвірного чинника поетичного тексту, виявлення механізмів розгортання асоціативних полів та окреслення ролі інтонаційно-синтаксичних засобів у підсиленні метафоричної експресії.

Методи. Методологічну основу становить комплексний лінгвопоетичний підхід із поєднанням семантико-стилістичного, когнітивно-дискурсивного та текстолінгвістичного аналізу. Застосоване моделювання асоціативних полів за принципом “ядро – доменні проєкції – периферія”, реконструкцію векторів смислового переходу (природне – екзистенційне – національно-архетипне – сакральне), а також аналіз інтонаційно-синтаксичної іконічности (вставлені конструкції, повтор, вигук, ритмічний злам).

Результати. Установлено, що стрижневі образи (ріка, вітер, золото, хата, ніч, час / вічність) функціонують як смислові осі, довкола яких організовано тематичні блоки поезії. Образ ріки постає моделлю письма, життєплину й національної стихії; золото формує синтетичний символ краси, згасання й духовної вартости; хата набуває статусу національного архетипу; вітер репрезентує динаміку історії й внутрішнього руху; ніч і час структурують космічно-екзистенційний вимір. Виявлені механізми інтенсифікації метафори через антропоморфізацію, зооморфізацію, метонімізацію, неологізацію, а також через інтонаційні злами й повтори, що іконічно відтворюють стихійність образу. Виявлено, що авторська метафорика ґрунтується на синестезії сприйняття, де зорові образи трансформуються у звукові та дотикові, створюючи багатовимірний простір вірша. Окрему увагу приділено механізму взаємодії метафоричного переносу з інтонаційними паузами, що дозволяє акцентувати на прихованих смислових обертонах.

Висновки. Метафора в поезії Анатолія Мойсієнка постає не локальним тропом, а текстотвірною концептуальною домінантою, яка формує смислову архітектоніку твору. Асоціативні поля забезпечують багатовекторне розгортання образу та інтегрують природне, особистісне, національне й космічне начала. Інтонаційно-синтаксичні засоби виконують роль семантичних каталізаторів, посилюючи драматургію й експресію поетичного мовлення. Доведено, що асоціативний потенціал поетичного слова А. Мойсієнка реалізується через розгалужену систему метафоричних зв’язків, які формують унікальний індивідуально-авторський стиль. Перспективи подальших розвідок простежувані в глибшому вивченні взаємодії метафоричних моделей із фоносемантичним рівнем поетичного тексту.

Інформація про автора:

Анатолій Панасович Загнітко – доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, професор кафедри загального та прикладного мовознавства і слов’янської філології факультету іноземної та слов’янської філології Донецького національного університету імені Василя Стуса

ORCID ID: 0000-0001-7398-6091

e-mail: a.zagnitko@gmail.com, a.zagnitko@donnu.edu.ua