Українська мова як засіб об’єднання суспільства та чинник національної безпеки України

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.17721/um/51(2021).5-27

Ключові слова:

мовна політика, мовна ситуація, державна мова, національна ідентичність, національна безпека, мовне планування, статусне планування, корпусне планування

Анотація

У статті продемонстрована провідна роль мови у формуванні громадянського суспільства через аналіз її основних функцій, а саме: спілкування, впливу на людину, консолідації громадян, формування національної ідентичності. Порушене питання мови як одного із важливих чинників національної безпеки України. На прикладах продемонстрована роль мови в окупації частини території України Росією внаслідок світоглядного перевербування та зміні національного коду мешканців.

На основі проведеного в 2019 році опитування 230 військовослужбовців командного складу ЗСУ визначено, що серед низки маркерів національної ідентичності офіцери надають перевагу спільній мові та спільному історичному минулому. Українську мову одним із основних об’єднавчих засобів обрали 88 % опитаних, а 94,5% вважають, що лише вона одна повинна бути державною мовою в Україні.

 

Інформація про автора:

Кравченко Людмила Олександрівна – кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови та прикладної лінгвістики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Україна).

Електронна адреса: lutwins@ukr.net

____________

Література

  1. Ажнюк Б.М. Мовна політика: Україна і світ: Монографія. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2021. 420 с.
  2. Воропай Олекса. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Мюнхен : Українське видавництво, 1958. Т. 1. 455 с.
  3. Гібридна війна: технології сугестії та контрсугестії. Київ : Нац. акад.СБУ, 2018. 235 с.
  4. Гречка С. О.“Культурна зброя” як складник консцієнтальної війни проти України // Мовні й концептуальні картини світу. Київ : ВПЦ “Київський університет”, 2018. Вип. 2 (64). С. 53–58.
  5. Залізняк Г. Мовні орієнтації та цивілізаційний вибір українців // Мовна політика та мовна ситуація в Україні: аналіз і рекомендації / за ред. Ю. Бестерс-Дільгер. Київ : Видавничий дім “Києво-Могилянська Академія”, 2010. С. 132–166.
  6. Масенко Л.Нариси з соціолінгвістики. Київ : Видавничий дім “Києво-Могилянська Академія”, 2010. 243 с.
  7. Масенко Лариса. (У)мовна (У)країна. Київ : Темпора, 2007. 88 с.
  8. Матвеєва Н. Р. Українсько-російський білінгвізм і диглосія в сучасному комунікативному просторі Києва : дис. … доктора філософії в галузі гуманітарних наук. Тернопіль–Київ, 2021. 239 с.
  9. Мовне законодавство і мовна політика: Україна, Європа, світ (Збірник наукових праць). Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2019. 688 с.
  10. Петрів Х. В. Концептосфера національної ідентичності та її мовна об’єктивація в публіцистичних текстах Оксани Пахльовської : дис. … канд. філол. наук. Київ, 2019. 312 с.
  11. Селіванова О. О.Сучасна лінгвістика: напрями, проблеми. Полтава : Довкілля-К, 2008. 712 с.
  12. Скороход Ольга. Олег Скрипка: Території, де українська мова була майже під забороною, окуповані або залиті кров’ю війни // Портал мовної політики. 17, Грудень, 2014. URL : http://language-policy.info/2014/12/17/(дата звернення: 10.03.2021).
  13. Степаненко М.Українська мова і суспільно-політичні трансформації сьогодення // Українська мова. 2015. № 2. С. 7–23.
  14. Шевельов Ю.Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900–1941): Стан і статус. Чернівці : Рута, 1998. 208 с.
  15. Roslycky Lada. Language, psychological war, national security // Мова і суспільство. 2015. Вип. 6. С. 3–22.
 

Завантаження

Опубліковано

2022-12-15

Номер

Розділ

СОЦІОЛІНГВІСТИКА

Як цитувати

Кравченко, Л. (2022). Українська мова як засіб об’єднання суспільства та чинник національної безпеки України. Українське мовознавство, 1(51), 5-27. https://doi.org/10.17721/um/51(2021).5-27

Схожі статті

1-10 з 44

Ви також можете розпочати розширений пошук схожих статей для цієї статті.

Статті цього автора (цих авторів), які найбільше читають