Емотивно-оцінний потенціал українських паралінгвальних фразеологізмів: узуальні й індивідуальні вияви

Анотація

Вступ. На сучасному етапі розвитку лінгвістики увага дослідників зосереджена на проблемах вербалізації почуттєвого світу людини, виявленні традицій мовленнєвої об’єктивації її емоційно-психологічних станів і реакцій. У полі зору лінгвістів перебувають теоретичні підходи до опису категорії емотивності, лексики на позначення емоцій і почуттів. Необхідність дослідження фразеологічних одиниць як засобів об’єктивації почуттєвої сфери людини зумовлена фрагментарним вивченням цієї проблеми. Водночас фраземи належать до самобутніх вербалізаторів емоційно-психологічних станів і реакцій людини, вони акцентують на етнічній природі й особливостях мовомислення крізь призму почуттєвої сфери особистості. Актуальність теми пов’язана з важливістю вивчення структурно-семантичних та експресивних особливостей паралінгвальних фразеологізмів української мови, уживаних у художньому дискурсі М. Коцюбинського.

Методи. У дослідженні використано метод компонентного аналізу, який пов’язаний з описом структурних і семантичних особливостей емотивно-оцінних паралінгвальних фразеологізмів української мови, уживаних у лексикографічних працях та художньому дискурсі М. Коцюбинського; метод контекстного аналізу для виявлення експресивного потенціалу узуальних й індивідуально маркованих паралінгвальних фразеологізмів української мови, що функціонують у художніх текстах письменника.

Результати. Виявлено склад паралінгвальних фразеологізмів української мови, що об’єктивують почуттєві, емоційно-оцінні стани комунікантів. Паралінгвальні фраземи репрезентовані в узусі та художньому дискурсі М. Коцюбинського двома макрогрупами (кінематичні та фонаційні паралінгвальні фразеологізми). У межах кінематичних паралінгвальних фразеологізмів виокремлено групи (мімічні (указують на певну конфігурацію рота або положення губ), миремічні (позначають рухи очей, характеризують особливості погляду), жестові (об’єктивують різновиди вказівних, описових, символьних, підсилювальних жестів), пантомімічні (указують на рухи тіла, ходи; ілюструють специфіку поз). До фонаційних фразеологізмів уналежнено макрогрупу паралінгвальних стійких зворотів, специфіка емотивно-оцінної семантики яких пов’язана з усіма просодичними характеристиками, голосовими виявами мовлення людини (оцінювання темпу мовлення, тембру голосу, мелодики (зміна висоти голосу, сили, висоти звучання мовленого, їхньої видозміни та відхилення від норм). З’ясовано, що емотивно-оцінний потенціал кінематично-фонаційних фразеологізмів у художньому дискурсі М. Коцюбинського виявляється в забезпеченні цілісних портретних характеристик персонажів, у реалізації контекстуально вмотивованих семантичних планів фразем, спрямованих на відтворення взаємостосунків персонажів крізь призму їхніх ціннісних орієнтирів, реакцій на зовнішні фрагменти довкілля та внутрішні стани, емоції й почуття.

Висновки. Аналіз словникових дефініцій виявив достатньо повні й виразні характеристики емотивно-оцінного складника в семантичних структурах паралінгвальних фразеологічних одиниць, фіксування й актуалізацію емотивно-оцінних сем в узусі. У художньому дискурсі М. Коцюбинського фраземи слугують засобом увиразнення екзистенційно маркованих контекстів, емотивно-оцінного портретування персонажів, експресивізації текстових фрагментів, набуваючи додаткових семантичних і стилістичних навантажень, об’єктивуючи динамізм сюжетних подій, реальність спонтанних діалогів; виконуючи художньо-комунікативну, емотивну, оцінну, експресивну, символьну, образно-стилістичну функції, а також функцію лаконічності, економії мовленнєвих повідомлень у живих діалогах.

Інформація про автора:

Бойко Надія Іванівна – доктор філологічних наук, професор кафедри української мови, літератури, культурології та журналістики Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

Електронна адреса: e-mail: bni_bni52@ukr.net