Проблематика лінгвопоетичної реконструкції праслов’янської та давньоукраїнської язичницької поезії

Анотація

В с т у п . Ключова роль дохристиянських вірувань в історії української культи є загальноприйнятою, однак реконструкція таких текстів іще не була метою наукових досліджень. У цьому досліджені запропоновано два рівні таких реконструкцій – праслов’янський і давньоукраїнський.

М е т о д и . Різні типи українських фольклорних текстів можуть становити матеріал для мовознавчої реконструкції, як-от трансформацій (транспозицій) у давньоукраїнську мову Київської Русі, а іноді й у праслов’янську мову. Метою таких реконструкцій є, серед іншого, видалення багатьох помилок, спричинених переспівуванням та переписуванням давніх текстів, і отримання більш організованого (насамперед у фонетичному плані) тексту.  

Р е з у л ь т а т и . Реконструкція давньоукраїнської дохристиянської поезії не тільки можлива, а й дуже перспективна. Вона може базуватися на українському фольклорі та давньоукраїнських текстах. Як матеріал цього дослідження серед інших жанрів у цьому дослідженні обрано українські міфологічні колядки, віршовані заклинання в казках та окремі фрагменти «Слова про Ігорів похід». Базуючись на суголоссях (сприйманих у давньому мисленні як магічні), було реконструйовано низку формул, уналежнених до язичницького періоду. “Слово про Ігорів похід” поєднує моделі фольклорного весілля та народної казки; власне казка також нерідко базується на шлюбному сценарії. Важлива риса фольклорної поезії – варіативність текстів та їх формул, як-от: *Среди двóра зеленъ яворъ, // Подъ яворомъ чрьни бобьри; середъ моря / зеленъ яворъ, // на яворѣ / три ворона. Одним із можливих результатів таких реконструкцій є створення корпусу формул –  не тільки сталих фольклорних штампів, а й поетичних заклинань, чиї елементи поєднані  суголоссями  (*добръ дѫб(р)ъ, пор. дѫброва, *ясьнъ мѣсѧць від *мѧс-ьць, *чьрьнъ воронъ від *wornŭ). Найархаїчніший рівень формульних поетичних реконструкцій цієї праці – праслов’янський (глибший праіндоєвропейський рівень ми тут здебільшого оминаємо).     

В и с н о в к и . Дохристиянський період української історії характеризувався вживанням усної поетичної мови, котру вважали сакральною завдяки магічним суголоссям. Ці суголосся допомагали запам’ятовувати поезію та передавати її через багато поколінь. Міфологічні колядки (календарні пісні, пізніше прив’язані до Різдва, але архаїчніші за християнство) та поетичні  заклинання в казках містять архаїчні формули,  що сягають дохристиянського періоду.  

Інформація про автора:

Юрій Леонідович Мосенкіс – доктор філологічних наук, професор кафедри української мови та прикладної лінгвістики Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

ORCID ID: 0000-0002-9957-0585

e-mail: yu.mosenkis@knu.ua