Комунікативно-прагматичний потенціал дискурсивних маркерів у малій прозі Григора Тютюнника

Анотація

Вступ. Сучасні лінгвістичні дослідження зорієнтовані на комунікативні та прагматичні аспекти вивчення мовних одиниць. Учені розглядають текст не просто як фіксацію повідомлення, а як засіб впливу та реалізації намірів автора. Цією тенденцією й пояснюється посилена увага мовознавців до дискурсивних маркерів – компонентів дискурсу, які, з одного боку, формують його структуру, забезпечуючи зв’язність і цілісність, а з іншого – відображають істинні комунікативні та прагматичні наміри мовця.

Методи.  У дослідженні застосовано загальнонаукові методи аналізу й синтезу, що слугували для поділу художнього дискурсу на частини, опису кожної з них та аналізованого контексту в цілому. Метод дискурс-аналізу було залучено для з’ясування ролей адресата й адресанта, а також обставин їхнього спілкування у художньому дискурсі. Метод лінгвістичного опису застосований для характеристики комунікативно-прагматичного потенціалу аналізованих дискурсивних одиниць.

Результати. Дослідження дискурсивних маркерів у малій прозі Григора Тютюнника засвідчує їхню важливу роль у формуванні комунікативного та прагматичного виміру художнього тексту. Дискурсивні одиниці можуть уводити оцінний коментар, акцентувати увагу читача на авторській внутрішній чи зовнішній характеристиці персонажа, його ролі в композиційній системі твору, а також виконувати важливу функцію при введенні різних доповнювальних описів, що стосуються загалом усього, про що йдеться у розгляданих творах.

Висновки. Як засвідчують студії над малою прозою Григора Тютюнника, дискурсивні маркери у творах письменника здатні вводити різноаспектну додаткову інформацію у власне авторській мові (щодо характеристики персонажа, його вчинків і дій, у описах подієвості тощо). Значно менше, порівняно з авторською мовою, спостерігаємо вживання дискурсивних одиниць у мові персонажів, зокрема в діалогічній мові або внутрішніх монологах героїв. На особливу увагу гаслуговують випадки, коли внутрішній монолог персонажа трансформується в розгорнуту авторську оповідь, чи навпаки: дискурсивний маркер забезпечує плавний перехід від авторського викладу до внутрішньомонологічного мовлення персонажа.

Information about the author:

Anna Hrabova – Postgraduate student at the Department of Ukrainian Language and Applied Linguistics, Educational and Scientific Institute of Philology, Taras Shevchenko National University of Kyiv

E-mail: annagrabova@knu.ua