Не відрікаймося свого: лінгвістичні етюди з історії слововживання
DOI:
https://doi.org/10.17721/um/53(2023).169-185Ключові слова:
історія української мови, стара українська літературна мова, нова українська літературна мова, архаїчні лексеми, українські говірки, історія слововживанняАнотація
З’ясовано, що архаїчні лексеми время, год, нельзя та послідній, які мовна свідомість сучасної українськомовної людини сприймає як неукраїнські, є слідами нашої минулої літературно-писемної й уснорозмовної традиції, а не елементами російської мови. Ці слова активно функціонували в українській мові XIV – першої третини XX століть і нині побутують у різних українських говірках, зокрема бойківських, буковинських, гуцульських, середньонаддніпрянських, східнослобожанських. Історію вживання названих архаїзмів простежено на матеріалі лексикографічних праць XIX–XXI ст., зокрема історичних та діалектних словників, текстів XVII–XIX ст. та збірок паремій XIX ст.
Інформація про автора:
Гнатюк Лідія Павлівна – доктор філологічних наук, професор; професор кафедри української мови та прикладної лінгвістики Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Україна).
Електронна адреса: lidahnatjuk@gmail.com
__________
ЛІТЕРАТУРА
- Гнатюк Л. П. Мовний феномен Григорія Сковороди як явище української духовної спадщини. Григорій Сковорода: Серія “Духовні діячі України”. Львів : “Логос”, 2022. С. 21–32.
- Гнатюк Л. П. Національна ідентичність і культура історичної пам’яті: лінгвістичний вимір. Мова і суспільство. Вип. 7. 2016. С. 139–145.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Лідія Гнатюк
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
