Експліцитні способи вираження компаративності в українських пареміях ХІХ ст.

Анотація

Вступ. Для сучасної історичної лінгвістики надзвичайно актуальним є дослідження компаративності мовних одиниць, адже вербалізація процесів і результатів порівняння дій, ознак, явищ чи предметів не лише проливає світло на систему поглядів наших предків, їхніх уявлень про людину та її місце у світі, а й дає змогу простежити особливості мовної системи на певному синхронному зрізі. Особливо цікавим є виявлення специфіки добору мовних засобів для реалізації порівняльної семантики в пареміях, які були невід’ємною частиною мовної картини світу українців минулого.

Методи. У дослідженні застосовано зіставний метод для розгляду особливостей способів вираження компаративності в пареміях, засвідчених у збірках “Галицько-руські народні приповідки” (1901–1910) І. Франка та “Українські приказки, прислів’я і таке інше” (1864) М. Номиса, а також описовий метод з прийомом внутрішньої інтерпретації для класифікації аналізованих одиниць за чітко визначеними параметрами.

Результати. На основі наявних класифікацій порівняльних конструкцій було запропоновано власну класифікацію способів вираження компаративності в пареміях. Визначено два основні способи вираження порівняльних відношень у паремійних одиницях – експліцитний та імпліцитний, а також їхні підвиди. Докладно проаналізовано структурно цілісні порівняльні конструкції (порівняльні звороти (непоширені й поширені) зі сполучниками як, мов, немов, наче, неначе, неначебто, ніби, нібито, немовби, немовбито та ін. + підрядні речення); конструкції з формами ступенів порівняння прислівників і прикметників: кращий, ніж…; вищий, ніж…; одиниці, що мають лише об’єкт порівняння. Особливу увагу присвячено компаративним пареміям, до складу яких входять давні за походженням порівняльні сполучники (мол, аки/ак, коби), яких сучасна українська мова не фіксує, а також одиницям з двома порівняльними сполучниками, що виступають засобами мовного оформлення компаративної семантики.

Висновки. Дослідження компаративних паремій, засвідчених в аналізованих збірках, дає змогу виявити специфіку “ословлення” дійсності українцями XIX ст., з’ясувати роль і місце паремій у їхній мовній картині світу, простежити динаміку лексичної та фразеологічної підсистем української мови цього періоду. Серед експліцитних способів вираження компаративності найбільш продуктивним є творення структурно цілісних порівняльних конструкцій (порівняльні звороти (непоширені й поширені) з порівняльними сполучниками, а також підрядні речення).

Інформація про автора:

Бондаренко Максим Олегович – аспірант кафедри української мови та прикладної лінгвістики Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Україна).

Електронна адреса: maximbondarenko@knu.ua

___________

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бондаренко, М. О. (2023a). Семантика і лінгвокультурний потенціал компаративних паремій (на матеріалі збірки Матвія Номиса “Українські приказки, прислів’я і таке інше”). Українська мова, 1(85), 114–124. https://doi.org/10.15407/ukrmova2023.01.114
2. Бондаренко, М. О. (2023b). Онімний простір українських компаративних паремій (на матеріалі збірки Матвія Номиса “Українські приказки, прислів’я і таке інше”). Українське мовознавство, 53, 120–134. https://doi.org/10.17721/um/53(2023).120-134
3. Воробйова, Ж. Ю. (2005). Порівняння в функціонально-семантичному аспекті. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 8: Філологічні науки (мовознавство і літературознавство), 1, 41–45.
4. Грипас, О. Ю. (2013). Принципи категоризації компаративності як системного утворення в українській мові. Studia philologica, 2, 16–19.
5. Грипас, О. Ю. (2010). Аспекти дослідження функціонально-семантичної категорії порівняння. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 10 : Проблеми граматики і лексикології української мови, 6, 97–100.
6. Романченко, А. П. (2012). Лексико-семантичні засоби вираження компаративності (функції та їх реалізація). Вісник ОНУ, 17, 4, 149–158.
7. Садова, Г. Ю. (2006). Семантико-синтаксична організація компаративних паремій [Автореф. дис. канд. філол. наук, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України].
8. Шаповалова, Н. П. (1998). Функціонально-семантичний статус порівняльних конструкцій у сучасній українській мові [Автореф. дис. канд. філол. наук, Дніпропетровський державний університет].
9. Шульга, С. Я. (2015). Компаративні відношення на матеріалі українських та англійських паремій: зіставний аспект. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія, 19(2), 137–140.
10. Щепка, О. (2015). Компаративні одиниці як репрезентанти функційно-семантичної категорії градуальності. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія : Філологія (мовознавство), 22, 121–124.

СПИСОК ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

Г. – Грінченко, Б. (Упоряд.) (1996). Словарь української мови: у 4 т., т. 2. Наукова думка.

Н. – Номис, М. (Уклад.), Пазяк, М. М. (Упоряд.) (1993). Українські приказки, прислів’я і таке інше. Либідь.

СС – Цейтлин, Р. М., Вечерка, Р., & Благова, Э. (Ред.) (1999). Старославянский словарь (по рукописям Х–ХІ веков). Русский язык.

СУМ – Білодід, І. К. (Ред.) (1970–1980). Словник української мови: в 11 т., т. 4. Наукова думка.

СУМ XVІ–XVII – Гринчишин, Д., & Чікало, М. (Ред.) (1994). Словник української мови XVI – першої половини XVII ст., 1. Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України.

Ф. – Франко, І. (Ред.) (2006). Галицько-руські народні приповідки: у 3-х т. Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка.