Laus Hispaniae: історія називання відомої країни Іберійського півострова в українській мові

Автор(и)

  • Олександр Богомолець-Бараш д-р філософії, мол. наук. співроб., Iнститут української мови НАН України, Київ, Україна https://orcid.org/0000-0001-9646-2127

DOI:

https://doi.org/10.17721/um/55(2025).78-106

Ключові слова:

історія української мови, динаміка мовної норми, варіативність, онімна лексика, запозичення, український правопис.

Анотація

Вступ. У сучасній українській мові є низка запозичених власних назв, які суттєво відрізняються від відповідних найменувань у мові оригіналу. Адаптовані в тій чи тій мові номінації країн – екзоніми – протиставляють самоназвам цих теренів – ендонімамам: Грузія – Сакартвело, Бомбей – Мумбаї, Пекін – Бейджин, Лейпциг / Липськ – Ляйпціґ, Швейцарія – Швайцарія, Європа – Европа тощо. Екзотопоніми можуть мати лексичні, словотвірні й фонетичні варіанти, що залежить від джерела запозичення й подальших трансформацій у мові-реципієнті. Широка варіативність характерна і для назви найбільшої країни Іберійського півострова, яка здавна фігурувала в історичних хроніках і полемічних трактатах, а в ХХ ст. стала об’єктом висвітлення світових, зокрема й українських, ЗМІ.

Методи. Для виявлення специфіки позначення відомої країни Іберійського півострова в різних європейських мовах застосовано зіставний (компаративний) метод, з метою аналізу виявлених одиниць в українській мові використано описовий метод, контекстуальний аналіз дав змогу простежити співвідношення мовних і позамовних чинників.

Результати. На основі аналізу історії номінування сучасної Іспанії виокремлено декілька варіантів екзотопоніма та його похідних: 1) Ишпанія (ышпанія) / Іспанія; 2) Гишпанія (Гішпанія); 3) Еспанія. Запозичений з грецької мови екзотопонім Іспанія (Ишпанія) мав обмежене вживання аж до його закріплення в сучасних лексикографічних джерелах. Найтривалішу історію з-поміж зазначених назв мав полонізм Гішпанія, який домінував в українській літературній мові з кінця XVI – початку XVII ст. і до початку XX ст., коли за вірогідного посередництва романських мов поширення й кодифікації в правописі 1929 р. набула форма Еспанія та її похідні – найбільш точний відповідник ендоніма España, який уважаємо за доцільне рекомендувати до використання в сучасній літературній мові.

 Висновки. Дослідження історії вживання запозичених слів дають змогу встановити їхнє походження, джерело запозичення і фонетико-графічну специфіку в мові-реципієнті. Для аналізу таких назв важливо враховувати контекст уживання, а також позамовні чинники, які впливають на динаміку функціювання таких номінацій, їхню конотацію та референтну віднесеність. Не менш важливим чинником, який не залишає байдужими сучасних мовців, є автентичність українських слів, навіть запозичених. Тільки взявши до уваги всі аргументи в комплексі, можна зробити висновок про доцільність того чи того варіанта в сучасній літературній мові.

Інформація про автора:

Богомолець-Бараш Олександр Миколайович – доктор філософії, молодший співробітник відділу діалектології Інституту української мови НАН України

Електронна адреса: bohomolets.barash@knu.ua

Посилання

Bahniuk, N. (2024). Secular sources of the “Dictionary of the Ukrainian language 16th – first half of the 17th century”: ukrainian translation of the “Chronicles” by Maciej Stryikowskiy. Linguistics, 2(50), 43–52 [in Ukrainian]. https://doi.org/10.12958/2227-2631-2024-2-50-43-52

Bordovska, A. (2024). The Spelling and Lexical Variation in Newspapers and Magazines Published During the Second World War (Based on GRAC). Linguistic and Conceptual Worldviews, 1(75), 36–59 [in Ukrainian]. https://doi.org/10.17721/2520-6397.2024.1.03

Verbych, S. (2024). Proper names in the modern language space of Ukraine: functioning, research, codification. Ukrainian language, 4(92), 48–65 [in Ukrainian]. https://doi.org/10.12958/2227-2631-2024-2-50-43-52

Melnychuk O. S. (Еd.). (1982–2012). Etymological dictionary of the Ukrainian language: in 7 vols. Vols. IV, VII. Naukova dumka [in Ukrainian].

Ohienko I. (mytropolyt Ilarion). (1979–1994). Etymological and semantic dictionary of the Ukrainian language: in 4 vols. In Yu. Mulyk-Lutsyk (Ed.). Society of Volyn [in Ukrainian].

Moser, M. (2011). Was Ivan Uževyč’s Розмова-Бесѣда Really Not Based on a Polish Model? In H. Dydyk-Meush (Еd.). Written Sources: Modern Readings (pp. 16–27) [in Ukrainian].

Rudolf-Ziółkowska, E. (2004). Wstęp. In: “Wielkie zwierciadło przykładów: w ruskim tłumaczeniu Ioana Prysłopskiego z 1732 roku”. Lexis.

Завантаження

Опубліковано

2025-10-09

Номер

Розділ

ІСТОРІЯ МОВИ

Як цитувати

Статті цього автора (цих авторів), які найбільше читають